Su 57

h1
su 57: парк, який не змінив повітряну війну

p
На початок 2026 року відкрита оцінка Міжнародного інституту стратегічних досліджень давала Росії щонайменше 21 борт su 57, тоді як промислові заяви, переказані профільними виданнями у вересні, говорять уже про кілька десятків серійних машин. Офіційного реєстру переданих літаків немає, а номери на фото партій ретушують, тож розрив між «щонайменше двадцятьма» і «близько п’ятдесяти» є не деталлю статистики, а головним фактом програми. Я вважаю, що для повітряної війни вирішує не брошурна позначка покоління, а те, скільки машин можна вивести на рубіж пуску і скільки з них можна дозволити собі втратити.

p
Саме зараз це має значення, бо 24 вересня 2026 року Об’єднана авіабудівна корпорація оголосила другу цьогорічну партію в «новому технічному вигляді», знову без числа бортів. Для України літак уже не абстрактна виставка: його застосовували для ударів із російської території, а стоянки діставали дрони — в Ахтубінську в червні 2024-го і, за повідомленням командувача Сил безпілотних систем, на аеродромі Шагол у Челябінській області наприкінці квітня 2026-го, приблизно за 1700 км від кордону.

p
Далі зіставлені оцінки парку за 2020–2026 роки, реальний спосіб застосування, вузькі місця двигуна й помітності та те, що з цього випливає для читання наступних зведень про «п’яте покоління».

p
Контекст: програму Т-50 вели з 2000-х, прототип уперше піднявся 2010-го, а серійний контракт на 76 машин підписали 2019 року з наміром укомплектувати три авіаполки до 2028-го. Повномасштабне вторгнення в Україну припало на фазу, коли серія лише розганялася, і відтоді виробник перестав називати обсяг кожної партії. Літак із кодом НАТО Felon лишився єдиним російським винищувачем, який промисловість послідовно називає п’ятим поколінням, але над українською територією його майже не бачили.

h2

1. Цифри, які не сходяться

p
Контракт 2019 року — 76 серійних Су-57 до 2028-го. Скільки з них реально стоїть у строю восени 2026-го, відкриті джерела рахують по-різному. Найстриманіша західна планка на початок року — щонайменше 21 машина. Візуальний підрахунок за бортовими номерами дає нижчу підтверджену межу. Промисловий переказ, який у вересні розібрав Defense Express, складає іншу драбину: 4 машини за 2020–2021 роки, 6 у 2022-му, 11 у 2023-му, 13 у 2024-му і 14 за програмою 2025-го, передані вже на початку 2026-го, разом 48 серійних до лютневих поставок, плюс неназвана вереснева партія.

table
thead
tr
th
Оцінка
th
Період
th
Число
th
Що саме рахують
tbody
tr
td
IISS
td
початок 2026
td
щонайменше 21
td
парк у строю за відкритими даними
tr
td
Підрахунок за бортами
td
вересень 2026
td
від 16 підтверджених
td
машини, які вдалося ототожнити на фото
tr
td
Промисловий переказ
td
початок 2026
td
48 серійних
td
заявлений обсяг контракту 2019 року, без вересневої партії
tr
td
Контракт
td
до 2028
td
76
td
план трьох полків, не фактичний парк

p
Джерела: оцінка IISS на початок 2026 року, відкритий підрахунок бортів станом на вересень 2026-го, переказ промислових заяв за вересень 2026 року.

p
Defense Express прямо називає драбину до 48 машин завищеною: вузькі місця виробництва офіційно обіцяли розшивати лише з 2024 року, а британська оцінка RUSI за підсумками чотирьох років великої війни трималася біля 20 нових бортів за 2020–2025 роки, тобто чотири–п’ять на рік. Я схиляюся до середини цього коридору не з обережності заради обережності, а тому що виробник сам прибрав єдиний спосіб перевірки — число в пресрелізі. Партія з двох літаків на кадрі й партія з десяти виглядають у заголовку однаково.

blockquote
p
strong
Коротко.
Навіть щедра промислова цифра — це два неповні полки за шість років серії. Для порівняння, парк F-35 уже вимірюється понад тисячею побудованих машин, і цей розрив серією Су-57 не закрити до кінця десятиліття.

h2
2. Як літак воює і де його дістають

p
Бойовий слід Су-57 у війні проти України — це пуски з глибини російської території, а не вихід у зону української ППО. Аналітики, яких цитує Newsweek, описують роль як обмежену: дальні удари по наземних цілях і небажання ризикувати рідкісним бортом. Той самий ефект — ракета, випущена з-за межі ураження — дають Су-34 і Су-35, яких у строю на порядок більше. П’яте покоління тут не міняє геометрію удару, воно лише здорожчує носій.

p
На практиці схема виглядає так. Машину тримають на випробувальному центрі або на глибокому тиловому аеродромі, виліт планують так, щоб не входити в зону винищувачів і дальніх зенітних комплексів, після пуску борт повертається на стоянку без укриття. 8 червня 2024 року дрон ГУР Міноборони влучив по Су-57 на аеродромі Ахтубінськ в Астраханській області, приблизно за 600 км від лінії фронту: супутникові знімки показали сліди вибуху біля кабіни, а російські авіаційні канали пошкодження не заперечили. Наприкінці квітня 2026-го удар уже прийшов на Шагол під Челябінськом; командувач Сил безпілотних систем повідомив про пошкодження двох Су-57. Літак, який берегли від українського неба, виявився досяжним на землі.

p
Саме стоянка, а не повітряний бій, стала головним українським аргументом проти цього парку. Укриття для всієї тактичної авіації коштувало б менше за один такий борт — цю арифметику після Ахтубінська проговорили навіть ті, хто літак захищає. Поки ангари не з’явилися, кожна нова партія збільшує не лише «потужність», а й ціль для далекобійного дрона.

h2
3. Що стоїть за позначкою покоління

p
Серійні машини 2025–2026 років, за відкритими описами партій, і далі літають на двигуні АЛ-41Ф1, він же «виріб 117» — проміжній силовій установці, а не на «виробі 30», який роками обіцяли як штатний для справжнього п’ятого покоління. Випробування другого ступеня тривають, сигнали про варіант із плоским соплом з’являлися влітку 2026-го, але це не парк, який уже стоїть на аеродромах. Вереснева «нова технічна подоба» у відкритих описах зводиться до побутових для бойової машини речей: формаційні вогні, оновлені оптико-електронні модулі, правки бортів і комплексу озброєння за досвідом застосування. Це доробок, не стрибок покоління.

ul
li
Двигун серії — досі АЛ-41Ф1, другий ступінь не є штатним для переданих бортів.
li
Помітність: у патенті Сухого цільова середня ефективна площа розсіювання закладена на рівні 0,1–1 м², тоді як для F-35 відкриті оцінки тримаються біля 0,005 м².
li
Виробництво — один завод у Комсомольську-на-Амурі; у квітні 2026-го там була пожежа, вплив на графік виробник не підтвердив.
li
Експорт: промислова заява про перші дві машини для Алжиру з контракту на 12 лишається неперевіреною незалежним обліком.

p
Список пояснює, чому порівняння з F-35 у рекламних таблицях швидко розсипається. Су-57 швидший за блискавку на папері і зберігає надманевреність із відхиленням вектора тяги — цього в нього не відібрати. Але покоління в повітряній війні рахують не піком швидкості, а тим, чи бачить радар борт раніше, ніж борт бачить радар, і чи можна втрату відновити за місяці, а не за роки. За обома мірками програма поки що програє навіть власному плану на 76 машин.

blockquote
p
strong
Важливо.
Контраргумент чесний: навіть два десятки носіїв дальніх ракет додають салво, а кожна нова партія закриває дірку в полку. Відповідь теж проста. Салво того самого класу вже дають Су-34 і Су-35, а рідкісний планер змушує ховати його так глибоко, що український дрон все одно долітає. Кількість тут б’є брошуру.

h2
4. Що це змінює в оцінці загрози

p
Для української ППО Су-57 не став окремим класом загрози. Ракети, які з нього пускають із безпечної відстані, уже входять у знайомий набір дальніх авіаційних ударів, проти якого працюють і винищувачі, і наземні комплекси, і попередження про пуски. Рідкісність борту навіть грає на руку обороні: командування, яке не виводить машину за лінію зіткнення, саме визнає, що втрата не компенсується темпом заводу.

p
Інша річ — інформаційний контур. Заголовок про «партію п’ятого покоління» без числа створює враження нарощування, якого облік не підтверджує. Якщо промислова драбина до пів сотні колись виявиться ближчою до правди, ніж оцінка IISS, це все одно два полки, а не інструмент завоювання повітря. Якщо ближчою виявиться нижня межа, програма лишається вітриною з бойовим епізодом на стоянці. Обидва сценарії не вимагають переписувати картину російської тактичної авіації: її кістяк — це Су-34, Су-35 і Су-30, а не Felon.

blockquote
p
strong
Приклад.
Типовий цикл виглядає так: заява про передачу, два борти на кадрі без номерів, перебазування на тиловий аеродром, кілька пусків з-за межі ураження, потім супутниковий знімок стоянки після прильоту. Рішення ховати машину замість витратити її в зоні ППО раціональне для власника рідкісного парку. Результат для України — не невидимий винищувач над містом, а ще одна ціль на землі й ті самі дальні ракети, що й раніше.

h2
Як читати наступну партію Су-57

p
Якщо в зведенні знову з’явиться «нова партія» без числа бортів, це не приріст парку, а кадр. Має сенс чекати або названої цифри, або супутникового підтвердження на конкретній стоянці — зазвичай це питання днів, не місяців.

p
Якщо оцінюєте загрозу удару, дивіться на тип ракети і рубіж пуску, а не на покоління планера. Су-57 у цій війні не відкрив класу засобів, якого не було б у Су-34 і Су-35; різниця — у ціні втрати для того, хто пускає.

p
Якщо порівнюєте програми, тримайте порядок величин: контракт на 76 машин до 2028 року проти понад тисячі вже побудованих F-35 і проти сотень Су-34/Су-35, які й несуть основний тягар ударів. Навіть повне виконання контракту не робить Felon основою російської авіації.

p
Якщо стежите за дальніми ударами по аеродромах, орієнтир уже заданий двічі: Ахтубінськ у червні 2024-го і Шагол у квітні 2026-го. Наступна перевірка сили цього парку, найімовірніше, знову відбудеться на бетоні, а не в повітрі над Україною.